Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Липень » 16 » Батькам України присвячується
16:17
Батькам України присвячується

   Книга про Батька. Українські поети ХІХ – ХХІ ст.: антологія

         Збудував батько дім
                          вікнами – до тепла,
         Засівав батько хліб
                           веснами – для добра,
         А як впав у знесиллі
                           він під тополиною –
         То душею обняв землю ту, що назвав
                           Батьківщиною.
                                               (Андрій Демиденко)
У видавництві «Криниця» 2003 року вийшла «Книга про Матір», яку упорядкував письменник Володимир Чуйко. «Книга про Батька» (2013) стала її своєрідним продовженням, бо для нас «Батьки» – нерозривне поняття. І, як наголошує упорядник антології,-«на попелищі зітлілих, знецінених колишніх ідеалів все ж залишається рятівна віра в батька-матір…».  Автори (упорядники) книги підготували її з особливою любов’ю. Вони переконані, що кожен, хто  розгорне її, знайде ту, найближчу для своєї душі сторінку, з якої обізветься теплий спогад про батька, повіє затишком рідної домівки, відгукнеться доля його роду і у кожного защемить серце за втраченою материнською та батьківською ласкою. Ця книга об’єднує дивовижні вірші. Вірші про Батька…
Вертаюсь до основ правічних,
У рідну хату – Божу благодать,
В село, де над ставком вербички
Ще можуть ніжну пісню заспівать
Батьку, батьку, усміхнися!
Як в дитинстві, обніми,
Мозолястими руками
Над собою підніми.
Запитай, як в мене справи,
Порівняй старі часи, 
Дай пораду нелукаву,
В рідну хату запроси…
                            (Михайло Ковалко)
  Важко знайти українського  поета в якого не було б віршів  і про матір, і про батька. Мати - культ матері, її святість обожнювання, безумовна шана …  Батько – реальне земне життя, жертовність і самовідданість, вимогливість і відповідальність, захист  і надійність.
     Розмова Батька й сина.
-Навіщо зорі, тату в небі?
Та місяць ясний угорі?
-Для цього є своя потреба:
Щоб не губились кораблі.
-Навіщо ця стежина в полі?
Тополі пух, вишневий сад?
-То українська наша доля – 
І в дощ, і в спеку, в снігопад!
-Що означає, тату, доля?
В народів інших вона є?
- На те Всевишнього є воля,
У кожного життя своє.
- Свята земля – то Батьківщина.
Хто  освятив її і чим?
- Героїв кров і Бог Єдиний – 
Тризубцем, символом святим.
                                   (Анатолій Макогон)
   Домінантою «Книги про Батька» стала сповідь перед рідною людиною, почуття провини, запізнілі слова про любов і запізніле каяття, смуток за втраченими назавжди днями, коли батьки ще були живі…
Зайшов на цвинтар, ніби до своєї хати,
А там бузок весняним маєвом горить.
Там батько мій лежить, а біля нього — мати,
Що не устигла все мені договорить...
А солов'ї, напившись цвіту, показились,
Коли побачили мене, що я іду...
Так, ніби між собою зговорились, —
Тріщали про мою задавнену біду...
Ех, солов'ї мої, весняні кампанеллі*,
Угомоніться, дайте дух перевести,
Бо я прийшов сюди не ваші слухать трелі,
А батьку рідному сказать своє — прости...
                                                          (Олександр Білаш)
   В цих поезіях, як у житті, - широкий спектр роздумів, почуттів, переживань. 
  Спогади про дитинство, вдячність за батьківську науку, батьківське добро. 
Трепетні, теплі, а часом і болісні спогади… Адже в житті буває все: неповноцінне батьківство і сирітство, непрості взаємини і конфлікти… Але батько завжди, в ідеалі, залишається  Батьком – рідним і навіки дорогим, до якого ведуть і думки, і дороги:
   Біля батькового порога.
Не гостювати днями вихідними
Щотижня я відвідую село. 
Вже стільки зим відвихорило з ними 
І стільки весен з ними відцвіло.
І знов рясніє сніг легкий лапато, 
Зими м'який міняючи мотив:
 Замів сліди до батькової хати, 
Він памороззю серце охопив.
Мчу на єдинім подиху під гору — 
Здалось, що в хаті вічна мерзлота. 
Збудить людину найріднішу, хвору —
 Моє у шибку серце калата.
Навалюються холоди північні. 
У жилах кров остуджують щомить. 
Очікувань секунди, наче вічність, 
За котрою дверей не відчинить.
На скрижанілі здогадок уламки 
Понахромило серце свій нестрим. 
Та батькова рука торкнулась клямки
І я стою воскреслий перед ним.
                                           (Дмитро Шупта)
Галина Конарчук.

Категорія: Прочитайте книги | Переглядів: 458 | Додав: art | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]