Вітаю Вас, Гість
Головна » 2013 » Серпень » 13 » Антонова Є.І. На весілля з рушниками (традиції і сучасність).
12:46
Антонова Є.І. На весілля з рушниками (традиції і сучасність).
               «Я візьму той  рушник, простелю наче долю
                В тихім шелесті трав, щебетанні дібров,
                І на тім рушничкові розцвіте все  знайоме до болю
                І дитинство, й розлука і вірна любов»

Вишитий рушник
проходить через все життя українця … Саме тому є вишиванки  сумні й веселі, радісні і замріяні…  Оживають на білій тканині  візерунки, грають різними барвами, будять у серці теплі почуття, даруючи нам неповторні хвилини …
Неодмінним атрибутом був і залишається рушник у весільних обрядах українців. Рушник, на який стають молоді під час вінчання, є запорукою вірності й любові; рушниками зв’язують руки наречених, наставляючи їх на довге спільне життя, бажаючи їм міцної сім’ї. Рушник - символ щасливого подружнього життя:

                                                       «Ой стелися, рушниченьку,
                                                       Щоб на тобі дві стежки зійшлися.
                                                       А  ви станьте, молодята на рушник,
                                                       Та й зєднайте свої долі на весь вік»

   Рушниками стелили дорогу молодим від порога до воріт. Рушниками перевязували старостів, родичів, дружків. На Поліссі рушником перевязувалися і молода, і дружка. Батьки зустрічали молодих хлібом – сіллю на рушникові, а сват  заводив до святкового столу, давши їм у руки один кінець рушника. Рушник наскрізно проходив через усе весілля, приваблюючи своєю барвистістю та красою.  Але  він був не тільки прикрасою, а і «юридичним символом». Він був запорукою багатьох весільних зобов’язань: перев’язування сватів та нареченого вважалося як згода дівчини на шлюб; рушник на заручинах – запорука шлюбної угоди між родинами; рушник, з’єднуючий руки молодих у церкві,- благословення і запорука міцного сімейного життя…
   Наше життя не може бути щасливим, якщо в ньому відсутні  вічні закони моральності і людяності. Безцінним прикладом цієї людяності є наші традиції і давні звичаї, відродженню  яких і присвячена книга Антонової Є. І. «На весілля з рушниками». Гортаючи її сторінки, ви не тільки ознайомитесь з усіма традиційними обрядами і важливими деталями українського весілля (сватанням, заручинами, Дівич – вечером, приготувнням посагу, зборами «весільного поїзду» тощо) і будете зворушені теплою розповіддю про роль і значення вишиваного рушника, зразками його символічних елементів та узорів, але і будете мати змогу спробувати вишити цей рушник. Адже авторка подбала і про це: матеріали та інструменти, розміри технологія виконання, колористика і  графіка, декорування та символіка – описані в її книзі.
   «Хай рушники, які ми вишиваємо своїми руками, залишаться навіки нашим дітям, онукам, та правнукам"

Категорія: Прочитайте книги | Переглядів: 1433 | Додав: читалка | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]