Вітаю Вас, Гість
Головна » 2019 » Вересень » 24 » Анета Примака-Онішк. Бєженство 1915. Забуті вигнанці.
12:30
Анета Примака-Онішк. Бєженство 1915. Забуті вигнанці.

 ХХ століття вже охрестили століттям переселень. Здебільшого ці переселення були примусовими. Вже нікого не здивуєш визначенням «депортований народ». Держава довгий час замовчувала ці трагічні події. Як, чому і куди цих людей «переміщували», знають лише історики і... самі депортовані. 
    У вересні 2019 року у Львові відбулася презентація книги «Бєженство 1915. Забуті вигнанці» відомої польської письменниці - репортажистки Анети Примака-Онішк. Книга й написана як репортаж, у якому йдеться про те, як у 1915 році під час І Світової війни німці й австрійці прорвали карпатський фронт, і мешканці Гродненської, Сувальської, Варшавської губерень, Холмщини та інших земель вимушені були втікати од війни вглиб Росії. 
    
Подорож у невідоме — перший етап трагедії біженців. Для селян, чий світ іноді обмежувався походами до кількох навколишніх сіл, переїзд за сотні і тисячі кілометрів від дому перетворився на багатомісячні поневіряння шляхами імперії. На власних возах, у товарних вагонах поїздів, таборах для біженців — щоденні клопоти по господарству замінили інші насущні завдання — виживання у вирі війни та епідемій, що її супроводжують. 
    
Збирати матеріали про біженців авторка розпочала у 2012 році. Інформацію вона отримувала через створений нею ж сайт, присвячений цій темі — від інших користувачів, а також шукала по архівах та роботах істориків. 
    
У книзі – десятки героїв. Жінки і діти, які на якомусь з етапів шляху відстають від групи своїх односельців, і врешті опиняються за тисячі кілометрів від них. Чоловіки, ладні віддати просто на вокзалі до поїзда з сиротами наймолодшого сина із багатодітної, як тоді часто траплялося, родини, щоб легше прокормити інших. Їхні історії змінюються як калейдоскоп. Хто не зміг прижитися — в момент краху Російської імперії здійснили ще одну важку подорож — уже додому. Недоїдаючи, помираючи від тифу у тих же товарних вагонах та лікарнях, потерпаючи від грабунків – щоб опинитися на згарищі власної хати, за якою тужили усі роки. 
   
Письменниці було простіше пройнятися долею мільйонів утікачів, ніж відстороненому дослідникові, тому що вона – онука біженки. А журналістський досвід і традиції польського репортажу допомогли викласти їхні історії так, щоб захопити і читача.

Підготувала Кудіна О.

Категорія: Прочитайте книги | Переглядів: 17 | Додав: читалка | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]