Побачивши назву книги і шановане  Видавництво Старого Лева взяла читати і відразу зрозуміла, що це "моя" книга. Направду - дуже зворушлива історія про невимовний біль втрати близьких людей. І про те, як її пережити...

Сумна і красива історія жінки, яка після загибелі коханого чоловіка і доньки втрачає сенс існування. Головна героїня заново вчиться жити, кохати, відчувати. Книга про життя, поділене на «до» і «після», про самотність, надію, любов і віру в себе.

Мені дуже імпонує героїня. Її ставлення до смерті і поховання... Мені теж здається, що коли людина не бачить, як її близьких ховають, засипають землею, то для неї вони досі живі. Просто десь далеко, в недосяжності. В назву книги, судячи з усього, потрібно було ще до додати, що "Щасливі люди читають книжки, п'ють каву та... курять цигарки". Хоча, ВСЛ додало це в дизайн палітурки. Бо курила героїня дійсно багато.

Книга дуже легко написана. Ти навіть не розумієш, як за якихось дві години прочитав дві третіх твору. Дочитуючи книгу була трохи розчарована, адже думала, що знаю, чим все завершиться і навіть почала перейматись цією "передбачуваністю". Однак останні сторінки все різко змінили. Мені здається, що з книги вийшов би чудовий психологічний фільм. До речі, назва - це не лише гарні слова. Читаючи дізнаєтесь про один цікавий заклад в Парижі, яким володіла головна героїня.

Загалом книга лишила по собі гарні, теплі враження з присмаком кави.

В.Бендюг