Альберто Моравіа (справжнє прізвище – Альберто Пінкерле) з вісімнадцяти років – з 1925 року – бере інтенсивну та різнобічну участь у літературному житті Італії. 1929 року він зажив слави романом «Байдужі», в якому змалював меланхолійну картину духовної порожнечі тієї генерації, що ввійшла в життя після того, як Муссоліні узурпував владу. А 1989 року Моравіа разом з групою небайдужих своїх колег висунув кандидатуру Михайла Горбачова на здобуття Нобелівської премії миру, обґрунтувавши своє рішення з літературно-риторичним блиском, звичайно притаманним його публіцистики. Ось такий хронологічний обшир письменницької та суспільної діяльності Моравіа! Поміж першою і третьою датами – різножанровий літературний «Еверест». Ціла бібліотека романів, новел, п’єс, інших творів, що їхній літературний ґатунок іноді визначити досить важко.

Роман «Чочара» (1957) - один із ранніх та найбільш відомих творів Альберто Моравіа. Чезіра – головна героїня роману - колись приїхала з села в Рим, знайшла хай і невеличке, але все ж своє місце під сонцем, народила доньку, справжню красуню. Та прийшла війна, Чезіра втратила лавку і квартиру, разом з донькою була змушена тікати в гори. І все ж вона зберегла головне – свою душу і віру, які допомогли їй вижити в усіх колах пекла знавіснілого світу та зберегти надію на краще майбутнє.

Роман «Чочара» був екранізований у 1960 році режисером Вітторіо Де Сіка з Софією Лорен у головній ролі, яка пізніше була удостоєна премії «Оскар» за найкращу жіночу роль, ставши першою актрисою, що отримала цю премію за фільм не англійською мовою.

Тихова О.