Островський В.І., Островська Г.Ф. А українською кажуть так… - Тернопіль.- 2013.
« Мова росте вкупі з нацією, дає голос усім народним радощам і злигодням, боротьбі, перемогам і поразкам, духовним і матеріальним змаганням. В ній відбиваються поведінка і звичаї, традиції, віра, надія, гордість. Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Френсіс Фегі «Справа ірландської мови»
Наслідки багаторічної русифікації душать нашу рідну мову і сьогодні. Значна частина українців (в основному освічених і кваліфікованих) завдяки теорії Сталіна «зближення (злиття) мов?» звикла не те, що говорити, а навіть думати по – російському. Саме тому й витворилася специфічна мова, яку маємо сьогодні,- ні російська, ані українська «недолуга за синтаксисом і страшно обмежена за словником», з чужомовними стилістичними конструкціями та «усілякими словесними покручами», щоб потім під маскою «загальновживаності» прокрастися до словників, підручників, засобів масової інформації, в усі сфери життя.
Що ж робити, щоб позбутися наслідків цього «схрещування» і повернути українській мові її природну синтаксичну й словотворчу гармонію? Відомий мовознавець С. Караванський вважає, що цьому зарадить тільки вивчення рідної мови.
Автори книжки «А українською кажуть так..» пропонують чітке відмежування свого від несвого способом прямого порівнювання мовно-граматичних фактів, узятих з русифікованих джерел (преси, радіо, телебачення) з відповідними прикладами з української класики і народної мови. Саме таке порівнювання чітко виявляє відмінності між українською і російською манерами слововжитку та фразобудування. І саме мовні паралелі здатні якнайшвидше, в процесі щоденної роботи допомогти людям, які сформували свої мовні уявлення і звички в умовах суцільного зросійщення позбутися цього насадженого «надбання».
Автори не ставлять за мету визначити чия мова краща. Звісно,що для кожного народу такою мовою є своя. А паралелі лише допоможуть розмежувати те, що «досі так брутально перемішувалось».
Книга буде корисною журналістам, вчителям, викладачам ВУЗів, студентам, науковцям, - всім інтелігентним людям, які люблять і цінують свою рідну мову. Адже, як кажуть французи, що тільки чужу мову можна опанувати за якийсь період, а свою треба вивчати ціле життя.
Галина Конарчук