Горліс-Горський Ю. «Ми ще повернемось!» : спогади. Повість. Поезії. Документи. Листування / Ю. Горліс-Горський ; ред.-упоряд. Р. Коваль. – К. ; Вінниця : Історичний клуб «Холодний Яр» ; Державна картографічна фабрика, 2012. – 432 с. – (Отаманія ХХ століття. Книга 5).

«Доля його була настільки бурхлива, закручено-звивиста, жорстока і милосердна, що найрізноманітніші чутки про Юрія кружляли ще півстоліття після його таємничого зникнення: «поінформовані» стверджували, що він агент п’яти розвідок, що то не він писав роман «Холодний Яр», а 1956 року, вже після смерті, був радником угорського генерала Кішбарнака… Юрій Городянин-Лісовський (Горліс-Горський) прожив не життя, а пригодницький роман. Але він ризикував не задля чергової дози адреналіну чи розваг – крізь криваві пригоди він йшов, щоб оборонити нашу Батьківщину. «Бий ворогів – рятуй Україну» - так можна сформулювати кредо його життя» - так пише редактор - упорядник пропонованої книги Роман Михайлович Коваль (громадський діяч, письменник, дослідник історії визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття). Окрім спогадів Юрія Горліса-Горського у книжці вміщено його поезії, повість «Отаман Хмара» документи, які стосуються його перебування в Армії УНР та в Карпатській Україні 1938-1939 рр., листування, передмови і післямови його видань, тощо. Військовий і громадський діяч, письменник Городянин (Залізняк, Городянин-Лісовський, Горліс-Горський) Юрій Юрійович (Георгійович) народився 1898 р. у селі Демидівка Полтавського повіту, тепер Решетилівського району Полтавської області. Він неодноразово приїздив у Рівне, публікував свої твори у часописі «Волинь» 1942 р. У Рівному він познайомився із своєю майбутньою дружиною Галиною. У передмові до 1-ї частини спогадів «Холодний Яр» Горліс-Горський, як осавул 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру, пише – «Холодний Яр - одна з  найяскравіших сторінок Визвольної боротьби в Україні. Після того як московська червона орда захопила Україну, над Дніпром існувала своєрідна «республіка», яка під українським національним прапором провадила запеклу збройну боротьбу аж до 1922 року. То були села в околицях Холодного Яру на Чигиринщині. З чистим сумлінням можна сказати, що Холодноярщина в нашій пресі й літературі майже зовсім не висвітлена. Це примусило мене відкласти інші теми і взятися за написання «Холодного Яру». Книгу «Ми ще повернемось» рекомендовано Історичним клубом «Холодний Яр» для вивчення у вищих і середніх навчальних закладах України.

П. Демчук