«…Вечір видався дивовижним. Після дощів і вогких ночей настало бабине літо. Павуки і павучки враз збожеволіли й носилися зі своєю павутиною по всьому місту, обплутуючи липучкою все, що застигає на місці хоча б на декілька хвилин. Інна знайшла їх «привіти» на двірниках, на дзеркалах, на ручках машини. «Бідолашні тваринки, - пожаліла вона павучків, - довели ми їх своєю урбанізацією. Замість дерев і кущів чіпляють павутину на метал, камінь, перелітають з одного рекламного щита на іншій. Ми теж бідолашні…». ... Читати далі »